Особливий день, коли ми не святкуємо, а вшановуємо.
Вшановуємо пам'ять про мільйони жертв страшної трагедії людства, Другої світової війни.
Цей день -- пам'ять про те, що Друга світова прокотилася по Україні двічі, спочатку з Заходу на Схід, а потім зі Сходу на Захід.
Метою Другої світової з точки зору нацистської Німеччини було завоювання України. У планах нацистів ніколи не було завоювання більше 10% території Радянської росії (РСФСР). І на практиці не більше 5% РСФСР перебували під німецькою окупацією, та й то протягом відносно короткого часу.
Водночас, уся Україна була окупована протягом переважної частини війни.
І, як наслідок, в абсолютних величинах у Другій світовій загинуло більше жителів УРСР, ніж жителів РСФСР.
На боці союзників проти нацистської Німеччини загинуло більше українців, ніж французів, британців та американців разом узятих.
Біля 3,5 мільйонів цивільних українців стали жертвами німецької вбивчої політики між 1941 і 1945 роками. Крім них, ще близько 3 мільйони українців загинули як солдати у війні проти Вермахту.
Ось ціна, яку українці заплатили у Другій світовій.
Цей день є нагадуванням нам, українцям, про те, що Друга світова почалася як результат домовленості між двома тоталітарними режимами. Тоді це були нацистська Німеччина і комуністичний СРСР.
Цей день повинен не дати нам забути, що Друга світова стала наслідком мовчання найпотужніших держав світу і їх небажання чинити спротив агресорам. Небажання, що дорівнювало потуранню.
Пам'ятаймо про це. І не тільки сьогодні.
Це наслідок відсутності власної держави і власної армії.
Але Україна більше ніколи не буде без власної армії.
Ніколи знову.
