Викиди СО₂ в Україні в перерахунку на душу населення за 30 років скоротилися більше ніж у три рази. Це відбулося насамперед завдяки деіндустріалізації. Спільний дослідницький центр Єврокомісії опублікував дослідження, згідно з яким викиди  парникового газу у 2019 році склали 196 мільйонів тонн. Для порівняння, у 2018-му викиди були на рівні 203 мільйонів тонн, а у 1990 році – 783 мільйони тонн.

Це зниження зумовлене не лише скороченням чисельності населення. Адже в Україні скоротилися також викиди й на душу населення: у 2019 році вони становили майже 4,5 тонн на рік проти 4,6 тонн роком раніше, та понад 15 тонн у 1990 році.

Отже, за останні десятиліття викиди парникових газів і споживання енергії суттєво зменшилися. Україна взяла на себе зобов'язання і надалі йти цим шляхом, але є й інші проблеми, яким наразі приділяється недостатньо уваги. Наприклад, питання енергетичної бідності: домогосподарства не можуть реалізувати базові потреби, тому що мають обмежений доступ до таких енергетичних послуг, як опалення, гаряча вода або використання електроприладів.

У 2019 субсидії на оплату житлово-комунальних послуг отримували 65 % домогосподарств. Це означає, що це питання надзвичайно актуальне в Україні. Ціни за лібералізованих ринках газу та електроенергії змінюються, а субсидії — скорочуються (витрати на субсидії у 2021 році зменшили на 6,9 % в порівнянні з 2020 роком). Концепція «зеленого» енергетичного переходу до 2050 року передбачає реформу соціальної допомоги. Вона зменшить частку споживачів, які потребують соціальної підтримки, до рівня країн ЄС — не більше 10 %. Отже, не тільки ціни на газ і електроенергію прирівняють до європейського рівня, але й кількість одержувачів соціальної допомоги.

У листопаді 2021 року у британському місті Глазго відбудеться конференція ООН з питань зміни клімату, під час якої країни-учасники мають подати нові цілі зі зменшення викидів парникових газів (ПГ).

Боротьба з кліматичними змінами для світу та України зокрема є таким собі «головним болем». Україна відчуває на собі наслідки висихання річок та аномальної кількості опадів, а збитки від лісових пожеж та паводків у 2020 році перевищили 25 млрд грн (за даними «Економічної правди»).

На початку квітня Міністерство довкілля презентувало проєкт Другого національно визначеного внеску (НВВ-2), який передбачає досягнення цілей зі зменшення викидів парникових газів на 65 % від рівня 1990 року. Для того, аби виконати це завдання, потрібно вкласти понад 100 млрд доларів за десять років.

В Україну вклали 40 млрд доларів такі інституції, як Світовий банк, Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), Європейський інвестиційний банк. Та мова йде не тільки про екологію, а й соціальні проєкти та інфраструктуру.  «Зелені» заходи також активно фінансуються за допомогою урядової програми «теплих» кредитів. Протягом 2014-2020 років 850 тисяч українських родин залучили таких позик на 8,5 млрд грн.

Як зазначають у VoxUkraine, урядові інвестиції у 2020 році на охорону природи становили близько 8 млрд грн – це 0,2 % ВВП України. Крім того, потрібно покращувати енергоефективність житлових та громадських будівель, і на це теж потрібні кошти. За розрахунками – близько 51 млрд доларів. Інвестиційна потреба на енергетичну модернізацію систем теплопостачання становить 6 млрд доларів.

Багато країн сформували дві цілі (conditional та unconditional) щодо НВВ-2: є те, що держава може виконати, а є амбітні кліматичні цілі, які можна реалізувати лише завдяки різкому стрибку економіки і допомозі міжнародних партнерів. Це реалізується через так званий коридор цілей щодо зменшення викидів.

Наприклад, США планують таке зменшення на 50-52 % від 2005 року, Канада визначила коридор у 40-45 %. Тож варіант з поданням двох цілей у рамках Паризької кліматичної угоди є одним з рішень у цьому складному питанні. Україна має чітко визначити джерела фінансування та підготувати відповідні дорожні карти щодо реалізації НВВ-2.

Приєднуйтесь до нас на Facebook, щоб дізнаватися про новини першими → http://bit.ly/GpOnFacebook